Дем’ян Назаренко

Бажання робити все навпаки, як правило, укорінюється в людині з дитинства. І, звичайно, не від хорошого життя. Батько Дем’яна пив, і вони з мамою розійшлися, коли він ще був малою дитиною.

Мати намагалася виховувати хлопчика як могла, відправляла до різних спортивних секцій. Однак він швидко змінював захоплення. В школі навчався погано, особливо страждала поведінка. А вже у 15 років Дем’ян почав курити марихуану та колотись. В 1999 році, сильно випивши, вони компанією вчинили жорстокий злочин – убили розповсюджувача наркотиків. Комусь дали 14 років, комусь менше. Дем’ян отримав 5 років колонії посиленого режиму у селищі Мартусівка.

«Як не сумно, в мене не було навіть тіні каяття у скоєному. – Згадує Дем’ян. – Навпаки, я навіть пишався… У в’язниці я намагався зарекомендувати себе у злодійській системі, заробити якийсь авторитет тим, що став супротивником тюремних правил. Нічого особливого я цим не досяг, лише страждав, потрапляючи до штрафних ізоляторів. Разів п’ять сидів у ШІЗО – це вогке приміщення нижче рівня землі, при жорстких обмеженнях та поганому харчуванні».

Через деякий час Дем’ян зрозумів, що страждати за злодійську ідею – самообман. Водночас він почав спостерігати за в’язнями, які увірували в Ісуса Христа.

«Ці люди мені розповіли про любов Бога, і я зрозумів, що хочу саме таких друзів і такого ж життя. Через три з половиною роки у в’язниці, в мене з’явилося бажання прочитати Новий Заповіт. З цього моменту життя почало змінюватися. Слово Боже відкрило, хто я є і який кінець мого беззаконного шляху».

Дем’ян почав відвідувати зібрання у в’язниці, а коли вийшов на волю, пройшов реабілітацію, і вже майже десять років служить Господу. Одружився з гарною вірянкою Анною. Історія їхнього кохання нагадує сюжет із фільму.

У церкві Дем’яну доручили дитяче служіння. Він почав працювати з безпритульнимидітьми та підлітками: розповідав їм про Ісуса, про те, що Бог може змінити життя та думки кожної людини. Варто лише довіритись. Аня працювала поруч, її життя не було схоже на його: вона закінчила школу, вступила до технікуму, і вже студенткою прийшла до церкви. Друзі бачили в них чудову пару і намагалися звернути увагу Ані та Дем’яна один на одного, але марно. Вони не бачили, наскільки схожі. Просто робили спільну справу. Це прийшло раптово, в якийсь момент обоє усвідомили, що вже не можуть один без одного.

В грудні 2009 року в них народилася донька,на ім’я Маргарита. Після народження малечі вони переїхали до Києва із села Почуйки, де два роки служили місіонерами. А коли утворилася церква «Скинія», стали її членами та продовжили служіння дітям. Сьогодні Дем’ян Назаренко є пастором церкви «Скинія» у м. Полонне Хмельницької обл., виховує чотирьох доньок і за все дякує Богу.