Богослужіння /29-01-2017 — Настанови для служителів
Любі друзі, брати та сестри, вітаємо вас з 7-річчям церкви «Скинія»!
Брати мої та сестри, пам’ятайте Божі милості! Це буде тримати вас в рамках Слова Божого, давати натхнення служити, працювати, прощати. Хай Господь благословить церкву «Скинія», допоможе зростати в арифметичній прогресії. Сьогодні ми будемо благословляти на служіння пресвітерів, дияконів. Я хочу залишити деякі думки про те, що надзвичайно важливо: про власне зростання, служіння, характер, про місце в Тілі Божому або в церкві Господній.
Тимофій був учнем апостола Павла. Я думаю, він брав приклад з нього і неодноразово задумувався: «Як мені зараз вчинити?», згадував: «Може, Павло щось говорив, може, Павло щось робив?» Ми наслідуємо приклад тих, хто йшов перед нами. Запам’ятайте: ви стоїте на плечах тих, хто йшов попереду. Сумно, коли попереднє покоління, яке принесло Євангеліє, зневажають. Так, вони не мали гарних приміщень, не закінчували теологічних закладів, але вони взяли на себе тягар відповідальності. Та система була направлена проти церкви на 100%, і вони вижили. Не по мудрості своїй, а через те, що з ними був Господь! Ми стали на їх плечі – пам’ятайте це. Це буде вашим благословенням на все життя. Апостол Павло каже до Тимофія: «Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона» (2 Тим. 2:1). Пам’ятайте незаслужену милість! Виклики перед вами будуть, і, якщо не пам’ятати Божі милості, одного дня можна сказати: «Чи то воно мені найбільше треба?»
«А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити» (2 Тим. 2:2). Зберігайте послідовність: те, що ви чули, вам дається право передати багатьом. Дорогі мої брати і сестри, служителі, з цього дня один із ваших найважливіших обов’язків – це вкладати ваше життя в інших людей. З одного боку, непросто, бо треба десь і отримувати. Для цього ви мусите мати час єдності з Богом.
«А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса!» (2 Тим. 2:3). Сьогодні ті, хто захищають кордони нашої країни на сході України, терплять багато лихого: у них немає необхідних умов, вони борються за власне життя. Кожен служитель має навчитися такої риси, як терпеливість, щоб не було так, що посадив картоплю вранці, а ввечері йдеш копати. Спочатку терпеливість. А коли отримав плід – радість.
Апостол Павло, даючи настанову Тимофію, називає його воїном. Воїн – це той, хто підкорив своє життя задачам керівника, в даному випадку – Ісусу Христу, той, хто погодився виконувати його команди і прийняв відповідальність покласти своє життя на служіння. «Бо жоден вояк не в’яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає» (2 Тим. 2:4). Ми маємо навчитися догоджати Богові. Є два моменти: з одного боку, ми віримо, що церква має право поставляти собі служителів, але, з іншого, віримо, що Бог на це дійство дивиться і Свою волю втілює через вибір, який робить церква. Тому сприймайте свою позицію, як Боже вибрання для вас. Це значить, що у вас є трояка відповідальність: перед Богом, перед церквою, перед служителями. Найбільша з них – перед Богом!
«А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається» (2 Тим. 2:5). Я дійшов висновку, що кожен служитель має знати своє місце в Тілі Господньому і в структурі церкви Божої. Апостол Павло пояснює далі у посланні, що церква є Тіло Господа Ісуса Христа. В тілі є різні члени, які функціонують, щоб забезпечувати життєдіяльність організму. Іноді проблема в одній частині тіла викликає біль в зовсім іншій. Структура у Бога не стільки побудована на субординації, скільки на відповідальності. Ми всі – брати та сестри, але у кожного є своя ділянка відповідальності.
«Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду» (2 Тим. 2:6). Налаштуйте себе так працювати, щоб були плоди. Будуть випадки, коли хтось не помітить, що ви послужили. Не розчаровуйтесь, щиро служіть! Я вірю, що немає нічого кращого, ніж служити Богові, і одного дня, ставши перед Ним, сказати, як казав апостол Павло: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:7-8).