Загрузка...

Богослужение /10-03-2019 — Жертовність не має меж

Вітаємо, брати й сестри! Цього разу до нас завітали гості з «Церкви на Кар’єрній». Пастор Микола Каленик привітав церкву «Скинія» з 9-літтям. Він також проповідував про жертовність, і ця тема звучить у нашій церкві вже деякий час. Пастор казав:

«В жертовності не має бути обмежень! Коли Господь кладе нам на серце щось робити, то потрібно це виконувати тільки для слави Божої.

«Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Рим. 12:1).

Це як рекомендація чи повеління. Якщо ми добровільно представимо себе Богу, матимемо велике бажання, щоб Господь прославився через нас.

Не дивлячись на те, що пророк Ілля та апостол Павло жили в різні часи та мали різне покликання, у них було дещо спільне. Вони були важливі в очах Божих. Коли наш погляд буде на Ісусі Христі, Він дозволятиме нам бачити людей, яким ми потрібні та яким можемо служити.

«Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців…» (Як. 5:17).

Ілля чітко знав своє покликання, свою позицію перед Богом та мав мужність заявити прямо в лице своєму царю Ахаву, що він служить лише Богу: «Так як живий Господь – Бог Ізраїля, що я стою на службі у Нього» (1 Цар. 17). Маючи таке дерзновіння, помолитися та сказати, що не буде дощу три з половиною роки, Ілля мав би набрати велику популярність серед Ізраїля, але, на жаль, цього не сталося. Потім прийшли часи, коли стало тяжко жити в Ізраїлі, Сам Господь почав турбуватися про Іллю! Відправив його до потоку Керіт, посилав там йому круків, які носили ввечері й вранці хліб та м’ясо. Після того як потік висох, Господь наказав Іллі йти до Серепти Сидонської, щоб вдова нагодувала його. Вона послужила Іллі, віддала все, що в неї було, та придбала набагато більше (1 Цар. 2-16).

Господь турбується про того, кого Він взяв на Свою службу!

Пригадуючи життя та служіння святого апостола Павла, він міг би хвалитися більше за всіх. Але не робив так і говорив – «те все що я робив, то робила благодать, яка в мені». В його життя приходили непрості речі й переживання, він відмовився від усього. Казав – «те все, що було перевагою для мене в світі в житті, я заради Христа вважаю за сміття» (Філ. 3:7).

Отже, читаючи ці історії, ми бачимо, що Ілля та Павло були вибрані, і Бог завжди піклувався про них. Він і нас покликав на службу Йому, на службу іншим людям. Це так важливо – служити один одному тим даром, який ми отримали від Господа. Коли будемо жертовні, Бог не залишить нас!»