Завантаження...

В селі Тарасівка освятили нову церкву та ребцентр для безхатченків

12 июня 2018

Категории:Новости, Общие новости

Будівля реабілітаційного центру, заснованого церквою «Скинія» у селі Тарасівка, що під Києвом, виділяється з-поміж інших садиб хіба що невеличкою вивіскою на воротях. Тут, у звичайному котеджі, люди, які в силу різних обставин опинились на вулиці, проходять перший етап соціальної реабілітації.
7 червня в центрі святкували особливу подію – освячення нової помісної церкви. Координатор служіння, пресвітер церкви «Скинія», доктор богослов’я В’ячеслав Когут розповів, як працює центр. Безхатченки не просто приходять сюди «передихнути» – безкоштовно поїсти, помитись і перевдягнутись (хоча є й такі), багато хто з них вирішує залишитися на подальшу реабілітацію. Вони повертаються у соціум: йдуть на роботу, відновлюють сім’ї, починають служити іншим.

Побудували на пожертви
«На початку Бог дав нам можливість майже не брати коштів у церкви на це служіння. Знайшлися люди, бізнесмени, які пожертвували на дерев’яний будиночок, – розповідає В’ячеслав Когут. – Далі в роботу включилися брати й сестри з Києва: хтось привіз піноблоки, хтось їх уклав, змурував фасад, інший зробив сходи, ще хтось подарував люстри…»
Служитель згадує випадок, як одного разу брат із США побачив інформацію про це служіння у Фейсбуці та передав в Україну кошти, які пішли на придбання котла для центру. Київська церква «Філадельфія» вклала свою лепту на придбання автобуса для обігріву та медичної допомоги безхатченкам. Багато вкладає у розвиток цього центру також заснована віруючими ГО «Україно, живи!».

«Вокзал» і «Нічний дозор»
Ребцентр у Тарасівці отримав неофіційну назву «Вокзал».
«Так назвали з двох причин. По-перше, тут проходить початковий етап реабілітації, на якому люди перебувають тиждень-два, а потім розподіляються на інші ребцентри в Житомирській, Чернігівській, Одеській або Хмельницькій областях. А по-друге, саме на залізничному вокзалі фактично і почалося це служіння, – розповідає В’ячеслав Когут. – Люди, яким церква роздавала харчі та благовістила, почали проситися на реабілітацію. Потім, коли з’явився автобус із пунктом обігріву (просто знахідка у зимовий період!), ми почали служити у підземних переходах на Бесарабці та Майдані Незалежності, тож бажаючих потрапити на реабілітацію побільшало. Сьогодні в центрі перебувають від 12 до 15 чоловік – це максимум, на що він розрахований».
За словами служителя те, що починалося як роздавання бутербродів, сьогодні виросло у доволі масштабне служіння – «Нічний дозор». Це і потужне молодіжне прославлення, і медична допомога, і харчування за принципом «перше, друге і компот». Раціон для безхатченків постійно зростає. «Сестра з нашої церкви щонеділі випікає по 100 кексів для «дозору». Є брат, котрий щоразу привозить хліб…» – продовжує служитель.
В’ячеслав багато і з захопленням розповідає про служіння безхатченкам та відкриття нових церков. Як відомо, на базі Української Церкви Християн Віри Євангельської діє проект «400 церков – за п’ять років» (до 2020 року). Освячення церкви в селі Тарасівка відбулося саме в межах цього проекту.

«Грішників на всіх вистачить»
Привітати помісну церкву із святом та помолитися за її освячення приїхало чимало гостей. Один із них, заступник старшого пресвітера Київського міського об’єднання церков ХВЄ Сергій Вознюк сказав: «Я чув, що Бог творить тут чудо, хотів побачити і ось, нарешті, побачив. Зізнаюся, коли вперше почув, що «Скинія» відкрила нову церкву в Тарасівці, подумалося: а навіщо, там же є хороша церква ХВЄ? Та потім роздумав, що грішників на всіх вистачить. Головне – бажання служити людям».
Пастор згаданої тарасівської церкви «Надія» Сергій Манелюк висловив щиру готовність співпрацювати на Божій ниві. Він навів приклад Америки, де в містах можна зустріти до десятка церков на квартал.
Старший пастор центральної церкви «Скинія» в м. Києві Рустам Фатуллаєв представив ще одного гостя – першого заступника старшого єпископа братерства, пастора церкви «Філадельфія» Анатолія Козачка. В основу своєї проповіді Анатолій  Миколайович поклав вірш із 41-го псалма Давида: «Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!» На прикладах із життя він переконував: служімо знедоленим, і Бог не залишиться у боргу.
Життя служителів ребцентрів – тому підтвердження. Та чи не найбільша радість для них – бачити відновлені долі людей, які ще вчора помирали у залежностях, а сьогодні радіють та славлять Бога.