Ранкове шикування

Похмура недобудова. У просторому напівтемному коридорі із цегляними, без ознак риштування, стінами – три десятки чоловіків у одностроях. Різного віку, зросту, статури. 8 ранку, артилерійський дивізіон N-ї бригади на ранковому шикуванні. Першим до вояків звертається худорлявий чоловік у камуфляжі. В куточках очей – приязна тиха усмішка. Це капелан. Говорить про немарність віри, актуальність Євангелія. Говорить впівголоса, але чути кожне слово. Солдати стоять дуже тихо, зосереджені. Проповідь триває недовго, до п’яти хвилин. Наприкінці капелан знімає солдатську в’язану шапочку і виголошує молитву «Отче наш». Хтось із солдатів ворушить губами, повторюючи слідом за ним, хтось просто слухає. Капелан стає у стрій. Після цього до підрозділу звертаються його командири. Так тут, у дивізіоні, починається кожний день воєнної служби. Спочатку – Боже Слово. Потім все інше. Це нова українська армія.