Загрузка...

Богослужение /25-11-2018 — Що таке братерство?

Церква «Скинія» святкувала День подяки 25 листопада. В цей день в церкві відбулося водне хрещення: 35 людей вступили в заповіт із Господом і ще 18 перейшли до нас з інших церков. Слава Господу, що Його церква зростає та поповнюється новими палаючими серцями!

Також на служінні відбулося рукопокладення 4 служителів на пасторське та 10 на дияконське служіння. Привітати та сказати слова настанови для служителів, яких рукопокладали, прийшов Анатолій Миколайович Козачок, перший заступник старшого єпископа УЦХВЄ.

«А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці» (1 Тим. 5:17).

Пригадайте, був момент в першоапостольській церкві, коли виникло нарікання на служителів, тому що вдови були занедбані. Апостоли, замість того, щоб взяти хліб і кинутися всіх кормити, сказали, що не добре залишити Слово Боже, тому потрібні люди, які можуть цим займатися. Таким чином, з’явилося дияконське служіння. В Слові Божому бачимо, що воно преображалося і в духовне служіння, але, тим не менш, з цього почалося. І сьогодні ми розрізняємо пресвітерське служіння та дияконське. Коли говоримо про пресвітерське служіння, говоримо більше про те, що це люди, які відповідальні за навчання, дисциплінування, підтримку немічних. Диякони так само піклуються про духовне, але вони мають і дещо іншу відповідальність: дбати про матеріальні речі, які мають бути в церкві. Всі служителі відповідальні за те, щоб створити певну атмосферу, аби люди могли сказати, що це братерство. А що потрібно, аби створити братерство?

«Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов. Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів. Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь» (2 Пет. 1:5-10).

  1. Слово «братерство» стоїть поряд із словом «любов». Ми читаємо, що Бог є любов. Він не має любов, це Його природа. Виявляється, без любові братерство неможливе, тому це надважлива річ. Коли я говорю про братерство, я маю на увазі не тільки повагу один до одного, але, в першу чергу, до служителя. Повага – це не поклоніння служителю, це пошана за ту відповідальність і працю, яку він виконує. Цьому нас навчає Слово Боже: «Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь» (Рим. 13:7). Якщо ми не навчимося поважати служителів, буде дуже важко відтворити братерство в церкві.
  2. Давайте навчимося взаємоповаги. Ісус дуже часто навчав не просто словами, а вчинками. Наприклад, зразок братерства Він подав навіть тим, що помив ноги апостолам. Це був приклад правильних взаємин. Слово Боже навчає, щоб ми любили один одного. Немає в світі жодної структури, яка би базувалася на цих речах. Людина, яка перестає любити церкву, обов’язково починає загрузати в гріху.
  3. Побудова принципів спілкування через жертовність. Написано: «Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте» (1 Пет. 2:17). Я одного разу думав: «Господи, навіщо Тобі треба було йти на цю землю, ще й помирати страшною смертю?» Я зрозумів, що Він зробив це, щоб показати, що хоче спільності з нами не механічної, а демонструючи жертовність. Чи готові ми, особливо служителі, яких рукопокладають, будувати спільність через жертовність? Звичайно, без жертовності виконувати ту працю, яку ви виконуєте, неможливо. Але можна служити жертовно, а потім втомитися. Тому завжди повертайтеся на вихідну позицію. Знаєте, яка в мене вихідна позиція? Я як був ніхто, так і є ніхто. Я прихожу перед Христом і кажу: «Господи, за сьогодні мені багато чого вдалося зробити, слава Тобі!» Так само, коли мені не вдавалося нічого зробити, я кажу: «Я так само вдячний Тобі». Це моя вихідна позиція, яка завжди тримає мене в смиренні й бажанні бути жертовним перед святим Богом.
  4. Братерством нас також роблять спільні цілі. Напевно, всі здогадаються, що наша спільна ціль – це спасіння людей. Ви думаєте, що, виконуючи соціальну роботу, Бог аж настільки щасливий? Так, Він радий. Але Йому більше подобається, коли, роблячи цю соціальну працю, ми доносимо до людей Його вічне Євангеліє, щоб людина пізнала Господа та відкрила своє серце. Біблія каже, що, коли кається грішник, ангели на небесах співають. Ось тоді Бог по-справжньому щасливий. Тому, дорогі брати й сестри, наша з вами відповідальність – це спасіння людей. Невже я хочу сам потрапити до раю? Це досить егоїстично, якщо я націлений тільки на себе. Коли в церкві на покаяння виходять люди, наше серце наповнюється радістю. Вірю, що це подібні переживання до тих, які має Господь на небесах. Давайте візьмемо на себе цю відповідальність і будемо любити Господа.
  5. Взаємодопомога та збереження честі одне одного також робить нас братерством. Берегти честь один одного – означає не мати брудних слів, неправди, підозри на своїх брата та сестру. Дуже легко зневажити людину, а зібрати потім це все не так просто. Зазвичай такі речі в житті потім відгукуються.

Сьогодні вранці, в недільний день, я роздумував над історією із Біблії. В Єрусалимі було дві купальні: Силоам та Віфезда. Ісус, йдучи в Єрусалим на свято, чомусь пішов через одну із купалень, через Віфезду. Її не так давно розкопали, і виявилося, що вона була досить велика. Колись давно вона мала джерело з мінералізованою водою. Навколо цього джерела зробили таку собі зону відпочинку. Переважно там відпочивала знать міста. Але джерело ставало все менше й менше, і купальня переставала існувати. Коли Ісус був там, це місце вже не було престижним. Там лежало багато хворих людей. Вони чекали одного – коли вода почне рухатися. Перший, хто встигав вскочити у воду, отримував зцілення. В основному, там були люди, далекі від гігієни. Певно, вода, яка збиралася від дощу, а не мінеральна. Ісус зайшов до купальні, щоб оздоровити рівно одну людину. Цей чоловік 38 років був хворий. Ісус задав йому, задавалося б, наївне питання, чи хоче він бути здоровим. Він відповів, що немає людини, яка б йому допомогла. З цієї історії я виніс два уроки.

По-перше – надія тільки на Господа. «Немає людини» означає, що не зрозуміло, чи вона взагалі буде. Підбадьорення від людини має початок і завершення. Ваші взаємини з Богом будуть найкращим підбадьоренням для вашого служіння. Ви будете усвідомлювати кожного дня й кожну хвилину, за рахунок чого знаходитеся на цій землі та живете. Сьогодні є купа випробувань, від яких можна дуже легко впасти. Особисті стосунки з Богом – те, що допоможе не впасти.

По-друге – коли джерело перестає бити, може збиратися дощова вода. Але вона застоюється. Звичайно, я говорю не за воду. Як же зробити так, щоб слово моє було влучним? Вивчайте Слово, керуйтесь ним, живіть ним. «Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся» (Об. 3:8). Тримайся Слова Божого, і ти завжди будеш праведним перед Богом!

Після настанов, які давав Анатолій Миколайович, старші служителі поклали руки та помолилися за тих, кого висунули на пасторське та дияконське служіння.

Старший пастор Рустам Фатуллаєв на завершення дякував Богу за церкву. За цей рік він проходив важкі випробування, але Господь завжди був поряд. Церква посилено молилася за пастора та його сім’ю, за здоров’я. Господь явив милість та полегшив стан здоров’я брата Рустама. Віримо, що Бог буде багато справ звершувати через нашого пастора! Слава Богу за Його підтримку, благословення, за людей, яких Він примножує в церкві!

Проповеди и видео